Брехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати.
1) Соврать. Можна і брехнути.
3) = гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули.
За́здріти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Увидѣть, завидѣть; замѣтить. Заздріла роззяву на порозі. Заздріла що у дворі багато людей. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди.
Змайструвати, -ру́ю, -єш, гл. Смастерить. Вже так змайструю, як самому собі. Чи ти вже, Ярино, змайструвала нам що небудь?
Похарчувати, -чую, -єш, гл.
1) Покормить нѣкоторое время (людей), постоловать.
2) Накормить. Тра похарчувати чоловіка, тра й скотині його щось дати їсти. Він їх файно приймив, похарчував.
Рум'ян, -ну, м. = роман. Рум'ян поле покриває, де козак ся проїзжає.
Слушний, -а, -е. 1) Надлежащій, порядочный, приличный. До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був. 2) Своевременный. слушний час. Надлежащее, удобное время. Підожду до слушного часу. 3) Справедливый, основательный (о доказательствѣ, замѣчаніи, поступкѣ). 4) Надлежаще взрослый для работъ. Слушні вже діти.
Схудобніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть.
Усіяти, усію, -єш, гл. Засѣять. Я ж теє поле коп'єм скопаю, поп'єм скопаю і стрілками всію.
Шипучий, -а, -е. Шипящій. Наймичка принесла шипучий самовар.
Шовчина, -ни, ж. Шелковая нитка, шелковина. Ум. шовчи́нка.
