Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спускати

Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Грин. III. 96. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Ном. № 2696. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Шевч. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Чуб. V. 363. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. Мет. 37. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? Шевч. спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. Грин. І. 17.ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. Левиц. І. 107.дух. Испускать, испустить духъ, умереть. Ном. № 12838. 2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума. Ном. № 5787. 3) Случать, случить (животныхъ). 4)на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана. АД. І. 210.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПУСКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПУСКАТИ"
До́раз, дора́зу, нар. Сразу. Той і стихнув доразу. МВ. І. 133. А мати як ся дознала, дораз на гору біжала. Гол. II. 712.
Етноґрафи́чній, -я, -є. Этнографическій. Позирали скрива на етноґрафичню Україну. К. XII. 125.
Нако́пувати, -пую, -єш, сов. в. накопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Накапывать накопать; нарывать, нарыть.
Незчутися, -чуюся, -єшся, гл. Не опомниться, не замѣтить какъ... Незчулися, як смерклося. Шевч. 249. Незчулась вона, як кинулась йому назустріч. Стор. МПр. 56.
Перемощувати, -щую, -єш, сов. в. перемости́ти, -щу́, -стиш, гл. Перемащивать, перемостить. Міст перемостили.
Пооблипати, -паємо, -єте, гл. Облипнуть (во множествѣ). Сорочки на їх мокрісінькі, так і пооблипали. Черниг. г.
Убрання, -ня, с. 1) Одежда; платье. Чи бачиш, як ми обідрались? убраннє, постоли порвались. Котл. Ен. І. 17. Чого чорт плаче? — що панам убрання не настаче. Ном. № 1141 (одм.). Ішла вона в білім як сніг убранні. Стор. МПр. 76. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу, і все гарне вбрання: і чоботи червоні, і спідницю, і хустку. Рудч. Ск. І. 209. 2) Брюки, штаны. Угорск. и Гуц. Гол. Од. 66. 82. Ум. убраннячко.
Услугувати, -гую, -єш, гл. = услуговувати. Нема нам ні сну, ні спочинку: бігаємо, вслугуємо, клопочемось з ранку до вечора. МВ. (О. 1862. III. 40).
Хижний, -а, -е. Относящійся къ хиж'ѣ, то-же, что и хижечний.
Шегерявий, -а, -е. Шепелявый. Козел. у. Він трохи шегерявий. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПУСКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.