Бочитися, -чуся, -чишся, гл. Косо, непріязненно смотрѣть, сердиться. Бочит сі на мене, як бим му маму зарізав.
Вигинатися, -наюся, -єшся, гл. Изгибаться, выгибаться.
Випурхнути, -ну, -неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко! я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене.
Дивина́, -ни́, ж. 1) Удивленіе, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. 2) Раст. Царскій жезлъ, Verbascum Lychnitis. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ум. Диви́нка.
Лобко́, -ка́, м. Лобастый человѣкъ, человѣкъ съ большимъ лбомъ. У мого батька був великий лоб, ток його і прозвали лобком.
Нама́врати, -раю, -єш, гл. = намамрати. Хто його зна, як він уночі його намаврав, те збіжжа, а вже ж узяв.
Періщити, -щу, -щиш, гл.
1) Бить, сѣчь, стегать. Хрестять Лейбу знову: періщили, перещіли, аж пір'я летіло.
2) О сильномъ дождѣ: падать крупными каплями.
Притужити 2, -жу, -жиш, гл. Укрѣпить жердями соломенную крышу или возъ со снопами.
Скожушитися, -шуся, -шишся, гл. Вздуться, отстать и приподняться (о кожѣ на тѣлѣ, глинѣ на стѣнѣ и пр.). Як помазала цією глиною, то воно так і скожушилось, наче оддулось.
Ужинок, -нку, м.
1) Количество сжатаго на нивѣ хлѣба.
2) Часть нивы, сжатая хозяиномъ сосѣдней нивы.
