Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сповіряти

Сповіряти, -ряю, -єш, сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл. 1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє. КС. 1904. I. 279. 2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир. Пов. І. 161. То Христя ж, коли так, усе роскаже, що сповірила їй подруга. Мир. Пов. II. 93.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОВІРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОВІРЯТИ"
Гра́мотка, -ки, ж. Письмо. Ой напишу я грамотку, пошлю післоньки до батенька. Мет. 297.
Згли́бити, -блю, -биш, гл. Понять, постигнуть до глубины. Добре зглибив дітську натуру. О. 1862. І. 74.
Моту́зити, -жу, -виш, гл. 1) Увязывать, скручивать. 2) Мучить увертками, водить за носъ. Н. Вол. у.
Невідник, -ка, м. Рыболовъ, ловящій рыбу неводомъ. Ум. невідничок. Мої три невіднички, три молодчики, роспустіте ж ви шовковий невод! Чуб. III. 300.
Об'їздити, -джу, -диш, гл. Объѣздить, изъѣздить.
Повересло, -ла, с. = перевесло. Вх. Зн. 50.
Позазнічний, -а, -е. = позавчорашній. Вх. Зн. 65.
Пригравати, -раю, -єш, гл. Аккомпанировать.
Сколотчиний, -а, -е. Изъ плахтанья (сколотин) приготовленный. Сколотчиний куліш. Чуб. VII. 439.
Трутка, -ки, ж. Отрава. Также отрава для рыбъ. Cм. трійка. Вх. Зн. 26.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОВІРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.