Бараниця, -ці, ж. Овчина для укутыванія ногъ зимою въ дорогѣ.
Же́жель, -ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. І сів же на жежелі.
Завгли́б и завгли́бки нар. = завглибшки. Кінь як стрибне, — так усіма чотирма ногами по копцю й вибив, у коліно завглибки.
Ліб, ло́ба, м. = лоб. Пани чубляться, а в мужиків ліб тріщить. Під носом косить пора, а в лобі й орать ні на що.
Мона́х, -ха и монаха, -хи, м. = чернець. Очнувсь монах, аж смерть в головах. Приїзжающий Гирман, монаха.
Піддимка, -ки, ж. Названіе мелкихъ луковицъ, сохраняющихся зимою въ избѣ въ мѣшечкѣ за сволокомъ или надъ печью, а весной высаживаемыхъ; также названіе и выросшаго изъ нихъ лука. Цибуля піддимка — засушка. Зелена піддимка розрослася.
Промучити, -чу, -чиш, гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову.
Темнісічкий, -а, -е. = темнісінький.
Черваковитий, -а, -е. = червивий. Черваковитий оріх.
Шусниця, -ці, ж. = суспиця.
