Алти́ця, -ці, ж. Ластовка, вставка подъ мышками гуцульской рубахи.
Бескидський, -а, -е. Относящійся къ бескидам.
Брунька, -ки, ж.
1) Древесная почка (лиственная). На весні береза бруньки наганяє. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ.
2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Ум. брунечка.
Гони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. 3) Имѣть случку. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити.
Гуцу́лка, -ки, ж. 1) Жительница гуцульщини. 2) Родъ народной пѣсни, напѣва.
Крутобокий, -а, -е. Обрывистый. На скелі крутобокій .... палац високий.
Нім сз. Прежде чѣмъ, пока. Три свічки іспалало, нім ся нарадили.
Підхиляти, -ляю, -єш, сов. в. підхили́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Склонять, склонить подъ что либо.
2) Пріотворять, пріотворить. Івасьова мати двері підхиляла.
3) Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Чіпка хоч кого підхилить під себе.
Повиполювати, -люю, -єш, гл. Выполоть (во множествѣ). Усі грядки повиполювала.
Супружник, -ка, м. Участникъ въ супругѣ, одинъ изъ спрягающихъ свои волы для совмѣстнаго паханія.
