Брусувати, -сую, -єш, гл. Ѣсть что либо не жидкое. Сідайте, дружечки, мої голубочки, та без сорома брусуйте, а ти. старосто, їм батуй!
2) «Размягчать и разминать кожу при посредствѣ бруса изъ точильнаго камня» (у кожевниковъ).
Вежовий, -а, -е. Башенный. вежовий дім. Тюрьма. Звенигородка.
Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Грошшя́, -шя́, с. соб. Деньги, деньжата. Дав йому грошшя нещисленного.
Дя́дечко, -ка, м. Ум. и ласк. отъ дядько.
Повирубувати, -бую, -єш, гл. Вырубить (во множествѣ).
Примірятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. примірятися, -рюся, -ришся, гл.
1) Примѣряться, примѣриться.
2) Прицѣливаться, прицѣлиться. Без міри пороху підсипає, татарину гостинця в груди посилав. Ой ще козак не примірився, а татарин ік лихій матері з коня покотився.
3) Прилагаться, приложиться какъ разъ какъ слѣдуетъ. Так уже воно приміряється, як горбатий до стіни.
Сухота, -ти, ж. 1) Сухота, грусть, тоска. За малим жити — сухота моя, за козаченьком — красота моя. Своєю сухотою ввесь сад ізсушу. 2) Человѣкъ, изъ за котораго кому либо бываетъ сухота. Cм. ниже уменьшительное. 3) мн. а) Чахотка. Вмерла небога від сухот через його нелюдську вдачу. б) Дѣтская болѣзнь, выражающаяся крайней худобой ребенка. Ум. сухі(о)тка, сухі(о)тонька. Дівчинонько, сухотонько ти моя. Судіть, судіть, вороженьки, коли довелося, — ми на вашу сухотоньку та й поберемося.
Харцизство, -ва, с. Грабежъ, разбой. Чума, война, харцизство, голод.
Чертежник, -ка, м. = чертіж.
