Зака́зувати, -зую, -єш, сов. в. заказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Поховали його, як він заказав. Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому. 2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гуляші, заказала. Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла.
Зірни́ця, -ці, ж. Звѣзда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. аж зірниці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались (отъ удара). 2) Молодыя деревца, выросшія изъ сѣмянъ. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Ум. зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила.
Підбородок, -дка, м.
1) = підборіддя.
2) им. Серьги. Серьги подъ клювомъ у пѣтуха. Ум. підбородочок.
Підпавок, -вка, м. = перепел.
Повиїздити, -димо́, -дите́, гл. = повиїжджати.
Подудрювати, -рюю, -єш, гл. Ворчать, брюзжать.
Суперечити, -чу, -чиш, гл. Спорить, противорѣчить, возражать. А що се ви, суперечити схотіли?
Уписувати, -сую, -єш, сов. в. уписати, -шу, -шеш, гл.
1) Вписывать, вписать.
2) Списать, умѣстить писавши, уписать. Це наказали, що на воловій шкурі не впишеш.
Хотіння, -ня, с. Хотѣніе, желаніе.
Чаркуватися, -куюся, -єшся, гл. Выбивать. Чаркуються, та все й пропивають.
