Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Лични́й, -а́, -е́ Аккуратно сдѣланный. А й личний він!
Напіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. напе́рти, -пру́, -пре́ш, гл. Напирать, напереть. Напор на мня, як дуч на теля. Із-за Дніпра напірає дурний Самойлтич. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, — дивись — то вискочив гвіздок, то паля тріснула, то заставку розбило, а далі і знесло млинок.
Пам'ять, -ти, ж. 1) Память. Май ти розум, май ти пам'ять в своїй головонці. 2) Память, воспоминаніе. Квітчина пам'ять буде свята вовіки поміж нами. 3) до пам'яти прийти. Прійти въ память, прійти въ себя. Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла. 4) на пам'яті стати. Припомниться. Тоді тобі усі діла на пам'яті стануть.
Переводня, -ні́, ж. Измельчавшая, выродившаяся порода.
Перемога, -ги, ж. Одолѣніе, побѣда, перевѣсъ.
Покохатися, -хаюся, -єшся, гл. Полюбить другъ друга. З сиротою покохалась. Бодай тебе, бодай мене, бодай нас обоє! А що ж ми покохались на лишечко своє.
Розумок, -мка, розумонько, -ка, розумочок, -чка, м. Ум. отъ розум.
Сопочити, -чну, -неш, гл. = спочити.
Чаховина, -ни, ж. = чашовина.
