Гасити, гашу, -сиш, гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати.... взяли діброву гасити, коновками воду носити.
Застіба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. застібну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Застегивать, застегнуть. Застіба повагом ґудзик.
Зати́нчливий, -а, -е. Не поддающійся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває.
Користь, -ти, ж.
1) Польза, выгода, прибыль. Любив козак три дівчини, та не мав користи. Іванець для своєї корнети роздуває старе огнище.
2) Добыча. У тому саду три користи: перша користь — орішечки, друга користь — красні вишеньки. Не було в лісі жадної корнети. Впарта коза — вовку користь. Ум. кори́стонька, користочка. Ристю, коники, ристю, ми їдемо з користю, ми веземо да хористочку, молодую да невісточку.
Морко́тя, -ті, ж. Ворчунья? Гиря-мокотя сидить моркотя.
Моту́ззя, -зя, с. соб. Веревки. Гниле мотуззя. Гей, гей, рятуйте і мотуззя готуйте.
Мохна́ток, -тка, м. — біла́вий. Раст. Lurula alba.
Підгерсть, -ти, ж. = підгейстер.
Спочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочути, -чую, -єш, гл. 1) Чувствовать, почувствовать. Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю. 2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б і з малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує аби хто. Вона знов йому вимовляла свій жаль, свою тугу на серці.... Як же жалував, як спочував.
Шпетити, -чу, -тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова.
