Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

роспука

Роспука, -ки, ж. Отчаяніе. К. Кр. 31. О, розлука, мій миленький, розлука, розлука, — комусь буде потішенька, а мені роспука. Гол. II. 778. Ударила з роспуки об поли руками. Г. Барв. 531.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 77.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОСПУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОСПУКА"
Бісота, -ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос.
Блекотиця, -ці, ж. = блекот. Вх. Пч. II. 32.
Данцува́ти, -цу́ю, -єш, гл. Танцовать. Шух. І. 33.
Доспі́вувати, -вую, -єш, сов. в. доспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. Допѣвать, допѣть.
Жура́вка, -ки, ж. Самка журавля. Над річкою, над бистрою там журавка купалася. Мет. 447. Ум. жура́вочка. Був собі журавель та журавочка. Г. Барв. 38.
Карточний, -а, -е. Карточный. Встаючи з-за карточного стола, сміялись. Левиц. Пов. 57.
Копра, -ри, ж. Гной въ глазахъ. Угор.
На́глядці нар. Не выпуская изъ виду. Сей наглядці ходив за батюшкою. Св. Л. 69.
Перечити, -чу, -чиш, гл. Прекословить, противорѣчить. Як ти смієш мені перечити? Я цар — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.
Повозитоньки гл. ум. отъ повозити. Наставляв копок, як на небі зорок; наставляв стогів на чотирі рогів. Чим же тоє повозитойки? Тими волами, як соколами. Чуб. III. 386.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОСПУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.