За́зір, -зору, м. 1) Замѣтность, примѣтность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. 2) нема й за́зору, — зазором. Нельзя и увидѣть, нѣтъ и слѣда, нѣтъ и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. У його курей і зазору нема. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу.
Здава́ти, здаю́, -є́ш, сов. в. зда́ти, здам, здаси́, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. 2) Давать, надавать. Подій корівки, що 'д батенька нагнала, та прогонь і овечки, що ненька здавала. 3) — екза́мена. Выдерживать, выдержать экзаменъ.
Набухи́катися, -каюся, -єшся, гл. Накашляться.
Навкру́г, навкруги́, нар. Вокругъ, кругомъ. В неї домик біленький, навкруг тополі. Хату.... своїм військом у три ряди навкруги обставив. Куди понесем його: чи через город, чи навкруги?
Нятися, ймуся, ймешся, гл.
1) Браться. Нявся, як на стіну дрався.
2) не йметься віри. Не вѣрится.
3) не йметься мені. Не дается въ руки, не спорится.
Покріпний, -а́, -е́ Крѣпительный, подкрѣпляющій. Горілка покріпна юнацька.
Приголубити, -ся. Cм. приголублювати, -ся.
Прообідати, -даю, -єш, гл. Пропустить, потерять что обѣдая.
Просатарка, -ки ох. Женщина, приглашающая гостей на крестины, свадьбу, похороны и пр.
Розгуторитися, -рюся, -ришся, гл. Разговориться, разболтаться. Між людьми рідко-рідко коли розгуториться, та й то ще не з усяким.
