Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Зябрій Cм. зюбрій.
Каракати, -тів, м. Короткіе сапоги.
Міхува́тий, -а, -е. Мѣшковатый. Ото ще Іван міхуватий.
Напро́стати, -таю, -єш, гл. Выравнять, выпрямить. Напростати цвях.
Осужати, -жа́ю, -єш, гл. = осуджати.
Розогніти, -ні́ю, -єш, гл. Разгорячиться, войти въ азартъ.
Рублений, -а, -е. Сдѣланный въ срубъ. Рублена хата. Двір гарний з рубленою хатою. Ой у полі рублена криниця. Рублений колодязь.
Тройчистий, -а, -е. 1) Троичный.
2) тройчи́сте зілля. Раст. Lotus corniculatus L. Употребляется отъ водобоязни.
Унаслідувати, -дую, -єш, гл. Унаслѣдовать. Кого Бог благословляє, унаслідує той землю.
