Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розмир

Розмир, -ру, м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. О. 1862. II. 65; V. Кух. 29. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Котл. Ен. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. О. 1862. II. 61. Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила. О. 1861. XI. Кух. 13.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 51.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗМИР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗМИР"
Болесно, нар. = болісно. І росло ж воно трудно та болезно, — усе нездужає та квилить. МВ. ІІ. 48.
Довгові́їй, -ві́я, -ві́є. Съ длинными рѣсницами.
До-цури́ нар. все до-цури́. Все рѣшительно. згоріло до-цури́. Сгорѣло до тла. Харьк.
Дрисли́виці, -виць, ж. мн. = дрисля. На твого сина плаксивиці, дрисливиці.... і вся нечистота, а на мою дочку чистота, красота зо всіх сторон. Чуб. І. 118.
Зауважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = завважати.
Ославлювати, -люю, -єш, гл. = ославляти.
Паношитися, -шуся, -шишся, гл. 1) Превращаться въ барина. Гн. І. 187. 2) Важничать, играть роль барина. Вх. Зн. 46.
Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина. Вх. Уг. 262.
Солодій, -дія, м. Онанистъ.
Цюкання, -ня, с. Легкіе удары топора.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗМИР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.