Бринькати, -каю, -єш, гл.
1) Наигрывать на струнномъ инструментѣ.
2) Плохо играть, бренчать.
3) Дергать за струну.
Ве́ргти, -ся. Cм. Вергати, -ся.
Зану́дити, -джу́, -диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудили. Се ти себе, занудиш, дитино моя. 2) безл. Затошнить. Занудило коло серця.
Нагорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп.
Позагоюватися, -гоюємося, -єтеся, гл. Зажить (о ранахъ).
Полум'я, -м'я, с. Пламя, полымя. А полум'я так з рота й паше, так і паше. Ум. полум'ячко.
Понагулювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и нагуля́ти, но во множествѣ.
Постукотіти, -чу, -чеш, гл. Постучать.
Потіль нар. = потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе.
Програвати, -граю, -єш, сов. в. програти, -граю, -єш, гл. Проигрывать, проиграть. Або виграв, або програв. Програв чумак вози й воли в кості.
2) Играть, проиграть на музыкальномъ инструментѣ. У військову суремку добре грає-програває.
