Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рицарь

Рицарь, -ря, м. = лицарь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 18.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИЦАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИЦАРЬ"
А-а, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Диби́ці, -би́ць, ж. мн. ум. отъ диби.
Ді́нниця, -ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
Зара́но нар. Слишкомъ рано. Жінка його уданенька вмерла зарано. Г. Барв. 509.
Котях, -ха, м. = кізяк. Ґава зимою: «руб копіях!» І тому рада. Мнж. 172.
Почелядникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть слугой, нанятымъ работникомъ.
Протерликати, -каю, -єш, гл. Пропиликать, проиграть плохо (на струнахъ). що затерли́кав, те і протерли́кав. Что заработалъ игрой, то и истратилъ (о музыкантѣ). Вх. Зн. 69.
Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.
Розшелестітися, -щуся, -стишся, гл. Приняться шелестѣть.
Рукомесник, -ка, м. 1) Ремесленникъ. 2) Мастеръ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИЦАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.