Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рептух

Рептух, -ха, м. 1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ. Сим. 93. 2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна. 3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка. Чуб. VII. 576.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 13.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕПТУХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕПТУХ"
Вирізати, -ся. Cм. вирізувати, -ся.
Гаць-го-га! меж. Восклицаніе, натравливающее собакъ, то же, что и кусі. Kolb. І. 65.
Гу́кля, -лі, ж. Распутная, гулящая женщина. Желех.; блудница. Вх. Зн. 12.
Заглеме́здий, -а, -е. = завалий. Мнж. 180.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Навко́льки нар. На колѣни, на колѣняхъ. Мнж. 186. Вони його цілують та навкольки перед ним падають. Мнж. 139.
Сопокій, -кого, м. = супокій. За дурною головою нема ногам сопокою. Ном. № 6682.
Тямкий, -а, -е. 1) Сообразительный, смѣтливый. 2) Памятливый.
Уряджати, -джаю, -єш, сов. в. урядити, -джу, -диш, гл. Устраивать, устроить. Cм. уряжати.
Чадний, -а, -е. Угарный. Ся улиця вела у пекло.... од диму вся була чадна. Котл. Ен. III. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕПТУХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.