Зау́шниця, -ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! 2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. 4) мн. Жабры (у рыбы).
Злодіяка, -ки, м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Поночі блукає злодіяка. Ум. злодіячка. Воришка. Якийсь лихий злодіячка.
Короткорогий, -а, -е. Съ короткими рогами.
Під'язати, -ся. Cм. під'язувати, -ся.
Повеликий, -а, -е. Нѣсколько большой. Це повеликі черевики на мене.
Погудити, -джу, -диш, гл. Выразить порицаніе, охулить. Сестру похвалять, мене погудять.
Привідець, -дця и привідця, -ці, м. Руководитель; предводитель. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. Макогоненко до всеї біди привідця. Привідця був во всіх содомах.
Стаєнний, -а, -е. Конюшенный. Коні стаєнні.
Тіничка, -ки, ж. сосонка-тіни́чка. Раст. Equisetum arvense. Cм. падиволос.
Хук, -ка, м.
1) Выдыханіе, дуновеніе.
2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча.
3) хука дати. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Cм. хвук, фук.