Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

промовляти

Промовляти, -ляю, -єш, сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 473.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОМОВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОМОВЛЯТИ"
Гру́бо нар. Толсто. Перо грубо пише. Камен. у.
Затене́тити, -чу, -тиш, гл. 1) Поста вить сѣти. 2) Слегка прикрыть.
Захлюндрытыся, -рюся, -рышся, гл. = захлюпатися.
Міта́ти, -таю, -єш, гл. = мести. Сива пава літала, крилами двір мітала. Чуб. III. 251.
Обряд, -ду, м. Обрядъ. Чумакування що? Се не козацтво, у чумаків тільки обряд козацький. Г. Барв. 142.
Оглухнути, -ну, -неш, гл. Оглохнуть. Всі оглухли, похилились. Шевч. Оглухли, не чують. Шевч. 210.
Поголосити, -шу́, -сиш, гл. Поплакать.
Порошковий, -а, -е. звір. У охотниковъ: звѣрь во время отъ 1 октября по 1 марта. О. 1862. II. 62.
Римарчук, -ка, м. 1) Сынъ шорника. 2) Подмастерій у шорника.
Справичити, -чу, -чиш, гл. Лишить дѣвственности. Н. Вол. у. (Лободов.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОМОВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.