Брикливий, -а, -е. 1) Лягающій. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. брикливенький.

Жупане́ць, -нця́, м. Кафтанишко. Жупанець на йому блакитної китайки, ледаченький. О. 1862. IX. 60.

К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. Мет. 25. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Ном. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.

Одуматися, -маюся, -єшся, гл. Одуматься. От кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь. Рудч. Ск. І. 6.

Підвусний, -а, -е. — хлопець. Юноша. Ще бувши чурою, підвусним хлопцем. К. Бай. 98.

Подоминати, -наю, -єш, гл. Окончить мять (во множествѣ).

Потурчитися, -чуся, -чишся, гл. Отуречиться. АД. І. 233. Потурчився, побусурманився для панства великого. АД. І. 209.

Стебник, -ка, гл. = омшаник. Яловнику без ліку, скриня грошей в стебнику. Гол. II. 679.

Цілосвітній, -я, -є. Всему свѣту извѣстный. Цілосвітня брехуха. Левиц. Кож. 86.

Шельвах, -ха, м. 1) Часовой, караульный. А тим часом дали знати, що шельвах убився на цісарській таки брамі. Федьк. III. 165. 2) стояти на ше́льваху. Быть на часахъ. Стоїть Іван на шельваху — дрібний лист читає. Федьк. ІІІ. 160.