Забрьо́хуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. забрьо́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Загрязняться, загрязниться мокрой грязью, замачивать, замочить себѣ края платья.
Міцноси́лий, -а, -е. Сильный, крѣпкій. Вона знала, що у неї не такий міцносилий голос.
Позмітати, -та́ю, -єш, гл. Сместь (во множествѣ).
Притока, -ки, ж.
1) Тупикъ, глухой переулокъ. У притоці хата стоїть.
2) Удобное для какой нибудь спеціальной цѣли мѣсто.
3) Касательство, отношеніе. Що нам за притока до їх? вони сами повезуть своє подушне. Обертайтеся каміня, хоць сухі лотоки, — заспівайте, дівчаточка, щоби до притоки.
Скраю нар. Скраю. Моя хата скраю, я нічого не знаю.
Сполонити, -ню, -ниш, гл. У : сдѣлать краснымъ. ссылается на нижеслѣдующее місто буковинской пѣсни: Ой маю я в царя нивку, — в чистім полі могилку: карабінцами виорана, а кульками засіяна, білим тілом зволочена, кровцев сполонена. Едва-ли здѣсь не ошибка: вѣроятно, слѣдовало-бы: сполочена (отъ сполокати), какъ того и рифма требуетъ. Второе значеніе у вѣрнѣе: наполнить, напитать влагой, полить, сильно смочить: Кровцев землю сполонила. Cм. сполонитися и сповенити.
Токарь, -ря, м. Токарь. Токаре-токарочку, виточи тарілочку. Ум. токарик, токаричок.
Угодити Cм. угождати.
Усоліти, -лію, -єш, гл. Просолиться. Губи (родъ грибовъ) як усоліють, то такі гарні.
Хвітьхвітькати, -каю, -єш, гл. = хвітькати. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Та так собі і хвітьхвітькають.
