Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Збудува́ння, -ня, с. Построеніе.
Малова́жний, -а, -е. Не имѣющій значенія, незначительный.
Мані́житися, -жуся, -жишся, гл. Жеманиться; нѣжничать.
Перегостювати, -тюю, -єш, гл. Прогостить извѣстное время.
Позминати, -на́ю, -єш, гл. Смять (во множествѣ). Діти... подушки позмикали.
Топчій, -чія, м. = топчак.
Трогати, -га́ю, -єш, гл. Дергать. Вже з Наступі вінок сходи': «помаленько здіймайте, косоньки не трогайте».
Фасчина, -ни, ж. = фаска.
Хлюп меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду.
