Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прикорень

Прикорень, -рня, м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138. 2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОРЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОРЕНЬ"
Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько. Мет. 225.
Вольовач, -ча, м. Зобатый человѣкъ. Угор.
Обчесати Cм. обчісувати.
Паляничка, -ки, ж. Ум. отъ паляниця.
Первачок, -чка, м. Ум. отъ первак.
Перевінчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться.
Позамлівати, -ваємо, -єте, гл. Ослабѣть, изнуриться (о многихъ).
Пригород, -да, м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости. К. ЧР. 195.
Уставка, -ки, ж. Въ сорочкѣ: вышитая вставка на плечахъ. Гол. Од. 73, 43. Шух. I. 125, 130, 159. Мамо, дайте мені уставки, — я довишиваю. Г. Барв. 541.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИКОРЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.