Бурити, -рю, -риш, гл.
1) Разрушать, ниспровергать, разорить.
2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила.
3) Волновать, возмущать.
4) Рыть. Киртиця бурит землю.
Висиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висилити, -лю, -лиш, гл.
1) Обезсиливать, обезсилить, изнурять, изнурить.
2) Истощать, истощить.
Жало́бний 2, -а, -е. Траурный.
Заборошни́ти, -ся. Cм. заборошнювати, -ся.
Молоти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Молотить. Прийшов брат до брата кликать молотити: «Не здужаю, брате, ціпа піднімати». 2) Колотить, бить кого. Губи та опенечки, — заходився старий коло ненечки: як став молотить, так аж пірря летить.
Нинька нар. = нині.
Отчемесувати, -су́ю, -єш, гл. Отрѣзать большой кусокъ.
Скергеля, -лі, об. Болѣзненный человѣкъ.
Туйкати, -каю, -єш, гл. Кричать туй-туй, науськивать.
Шашелиця, -ці, ж. = шашель.