Білило, -ля, с.
1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Дівкам чорнило, парубкам білило.
2) = і. біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Ум. білилечко.
Вавкання, -ня, с. Частыя жалобы на боль. А набридло вже мені твоє вавкання!
Вила, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. говіти на вилах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ вила, на которыхъ виситъ сѣть. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. ви́лка, вилочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь.
Зарі́дливий, -а, -е. Урожайный. Сей рік зарідливий буде.
Зди́хатися, -хаюся (шуся), -хаєшся (шешся), гл. 1) Перевести духъ. Аж не здишусь. Не здишусь — так набігався. 2) Избавиться, отдѣлаться. Не можна здихаться цього лихого чоловіка. Не здихався біди.
Калган, -ну, м. Раст. калганъ, Maranta galanga. Баба Параска заправляла горілку міцним калганом. На запікану корінькову купив кубеби й калгану.
Кашель, -шлю, м. Кашель. Старість не приходе з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
Мару́дитися, -джуся, -дишся, гл. Копаться, возиться, мѣшкотно дѣлать.
Смик! II, межд. Дергъ. А він його смик за полу. Хто йде та й смик за новий косник.
Чулий, -а, -е. Чувствительный, нѣжный. З такою чулою, як у нього душою. Дізналася своїм серцем чулим. Так мовив чулий Евріал.
