Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Загостри́ти, -ся. Cм. заго́стрювати, -ся.
Замика́ння, -ня, с. 1) Запираніе. 2) Заключеніе (въ тюрьму).
Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець.
Лобі́дка, -ки, ж. Ум. отъ лобода.
Міро́шницький, -а, -е. Относящійся къ мельнику. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи.
Нагну́ти, -ся. Cм. нагинати, -ся.
Невідничок, -чка, м. Ум. отъ не́відник.
Тріска, -ки, ж. Щенка. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Єще-м огня і не клала, тріски ся імили. Ум. трісочка.
Увійти Cм. увіходити.
