Бовкало, -ла, с.
1) Языкъ у колокола.
2) Глупый болтунъ.
Драпцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Удирать.
Костюк, -ка́, м. Рогъ (въ загадкѣ). Два костюки, два лопухи, чотирі ходори, дев'ятий Матвій. (Загадка о коровѣ).
Пава, -ви, ж.
1) Пава, самка павлина, Pavo. Похожає як пава.
2) Перья павлина. Люде у файних кресаних з павами. Ум. павонька, павочка.
Плугарь, -ря́, м. = плугатарь.
Покосити, -шу́, -сиш, гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці.
Полатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній.
2) — боки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали.
Похмурий, -а, -е. Угрюмый.
Ручка, -ки, ж. 1) Ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. у ручки з ким братись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. 2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище въ вилкѣ — черенокъ рукоятка въ пилѣ въ ножницахъ — часть, куда входять пальцы въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой у келефа — верхняя часть, за которую держится рука ручка у огнива у лучка, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника у триба ( 17) и пр. 3) Каждая изъ пари желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). 5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подь ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (Cм. коритко, риштак). 6) Одна полоса покоса. Пройшли одну ручку. 7) божої матері. Раст. Anastatica dierochumtica L, іерихонская роза. 8) — пресвято́ї дїви. Раст. Gymnadeniа conopsea.
Хряки, хряк, ж. мн. Мокро́та.
