Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

політура

Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру. Св. Л. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІТУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІТУРА"
Грішо́к, -шка́, м. Ум. отъ гріх.
Дівува́ти, -ву́ю, -єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
Зарештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Арестовать.
Зухвальство, -ва, с. Дерзость, наглость. Стор. МПр. 82.
Надпа́лювати, -люю, -єш, сов. в. надпали́ти, -лю́, -лиш, гл. Сжигать, сжечь часть. Подпалена свічка воскова. Сим. 232.
Насвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Вдоволь посвѣтить. Тобі, місяцю, насвіти́тися, мені по світу надивитися. Марк. 91.
Поспитатися, -та́юся, -єшся, гл. Спросить, спроситься.
Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Трюхикати, -каю, -єш, гл. = трюхати.
Умотати, -ся. Cм. умотувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛІТУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.