Джорели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Бить ключемъ, струиться.
Доо́чне нар. Лично, самолично.
Лазнюк, -ка, м. = лазник.
Лелі́ти, -лію, -єш, гл. 1) Сверкать; струиться блестя, блестѣть; переливаться. Так і леліють церкви уряжені та золоті. В неї подвір'я сріблом леліє. Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє. Там вода леліє, на єї дивлюся. А на морі вода леліла. 2) Лелѣять. Та мала собі сина єдиного Івася Вдовиченка, змалку леліла, у найми не пускала.
Напру́га, -ги, ж. Напряженіе.
Незнайомець, -мця, м. Незнакомец!.. Стрів її чуждоземець, чуждоземець, незнайомець.
Подражнятися, -ня́юся, -єшся, гл. Дразниться.
Поперемежовувати, -вую, -єш, гл. Перемежевать (во множествѣ).
Рвонути, -ну, -неш, гл. Рвануть. Як ірвонув віжки, — мов перегоріли.
Тіпання, -ня, с.
1) Трясеніе, дрожаніе.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: тіпання. Отдѣленіе кострики отъ конопли или льва, трепаніе. Ум. тіпаннячко.
