Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покликати 2

Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». АД. І. 4. На турків яничар, на бідних невольників покликає. АД. І. 209. Їх стам люде знати, добрим словом покликати. ЗОЮР. І. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 272.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛИКАТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛИКАТИ 2"
Вибудовувати, -вую, -єш, сов. в. вибудувати, -дую, -єш, гл. Выстраивать, выстроить (зданіе). Світлицю навпроти старої хати я собі вибудував. О. 1861. IV. 153.
Допха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Дойти съ съ трудомъ, дотащиться. Сяк-так до слобідки хоч з горем допхався. Сніп. 162.
Круглотварий, -а, -е. = кругловидий. Вх. Зн. 30.
Мідня́к, -ка́, м. = мідень. Черк. у.
Моле́бень, -бня, м. Молебень. Дав би на молебень, та й собі потребен. Ном. № 4770.
Напри́клад нар. Напримѣръ.
Помічниця, -ці, ж. Помощница. К. Досв. 220. Мил. 34. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. Ум. помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички. Чуб. V. 1182.
Предківщина, -ни, ж. Старина; унаслѣдованное отъ предковъ. Моя се предківщина по варягах. К. ПС. 134.
Тріп I меж. для выраженіи встряхиванія, дрожанія. Драг. 181.
Хвисткий, -а, -е. Гибкій. Одна дівча була гостренька.... Швидка, гнучка, хвистка, порскенька. Котл. Ен. ІІІ. 72.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКЛИКАТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.