Балуша, -ші, ж. Пирушка, препровожденіе времени въ гостяхъ. При балуші, як даґде весіля або кстини, приходять на мисель розмаіти співанки.
Госте́ць, -тця́, м. Хроническій ревматизмъ въ суставахъ. Мнеть, як гостець бабу. Точно болѣзнь эта не опредѣлена, такъ какъ, повидимому, названіемъ гостець охватывается не одна болѣзнь. По народному вѣрованію гостець въ скрытомъ состояніи есть у каждаго человѣка и обнаруживается ревматическими болями, сыпями, чирьями, ранами. Нечистий, пога́ний госте́ць, що загнива́ється — очевидно сифилисъ.
Дограва́ти, -граю́, -є́ш, сов. в. догра́ти, -гра́ю, -єш, гл. Доигрывать, доиграть. Дід до вечора дограв, а увечері став іти додому.
Доку́ди нар. = доки.
Зво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. звести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл. 1) Сводиться, свестися. — з ума́. Сходить съ ума. Ой синочку мій, дитино моя! Не пий рано горілочки, — зведешся з ума. — з хазя́йства. Обѣднѣть, разстроить свое хозяйство. Козачці Марусі Горбоносисі не пійшли в руки свині. Звелась вона з свиней. 2) Взводиться, взвестися. 3) Подниматься, подняться. Рука на тебе не зведеться. О лошади: подниматься, подняться на дыбы. Як звівся кінь, то так і перекинув воза. 4) Становиться, стать хуже, приходить, прійти въ упадокъ, вырождаться, выродиться, истребляться, истребиться; бѣднѣть, обѣднѣть. Чим рік, то вже зводиться пшениця. Велетні тепер звелись. Були в моїй хаті таркани, та звелися, тепер немає. Бодай його корінь звівся! Звелось у нюю хазяйствечко. За Хмельницького Юрася пуста стала Україна, звелася. До нитки звівся мій козак усе на панщині проклятій. Усе позбував, усе попропивав, — звівся ні на що. зве́стися ні нащ́о. Придти въ совершенный упадокъ, совершенно испортиться и пр. неха́й воно́ зведе́ться. Пропади оно! Не прядеться, нехай воно зведеться!
Кудель, -лі, ж. = куделя. Очі як небо сині, а коса як кудель.
Лівобі́цький, -а, -е. Лѣвобережный. Лівобіцька й правобіцька Україна — то все один край.
Проїзджати, -джа́ю, -єш, гл. = проїздити. Там пан Василько проїжджав. Десь мій милий на Вкраїні на конику проїзжає.
Рикало, -ла, м.
1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно.
2) Картавящій человѣкъ.
Розреготатися, -чу́ся, -чешся, гл. Расхохотаться. Коли б мертвий чув, як вона баляси точить, то й той би розреготався.
