Віха, -хи, ж. 1) Вѣха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. І веху в'ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. 2) Раст. Cicuta virosa L. 3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами.
Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -тиш́, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить.
За́водь, -ді, ж. Заливъ.
Зали́ва, -ви, ж. 1) Разливъ, наводненіе. 2) Проливной дождь. Залива йшло.
Знагодитися, -джуся, -дишся, гл. Случиться.
Обгорнути, -ся. Cм. обгортати, -ся.
Поділ, -до́лу, м.
1) Низменное мѣсто, низменность. Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. Заграли коники на подолі.
2) Подолъ женской рубахи. Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. Чаще во мн. ч. подо́ли. В подолах мережки. Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. Ум. поді́лок, поді́лочок. А на тії Бондарівні в поділках мережка. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва.
Посисати, -са́ю, -єш, гл. Сосать, высасывать. Кров посисати.
Поспіх, -ху, м.
1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ну, хлопці, для потіху по чарці. поспіхом. Поспѣшно.
2) Успѣхъ.
Шпиль, -ля, м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну.
2) Част. м'яльници (Cм.). Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
