Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поголіти

Поголіти, -ліємо, -єте, гл. Обѣднѣть, обнищать (о многихъ). Не тим наші діди поголіли, що солодко пили й їли. Ном. № 7239. І здається сей німець на зайві дні їх не займав так як колись при Ондрію Степановичу було, що инколи поспіл три тижні роблять, а поголіли зовсім люде. О. 1862. V. 111.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 233.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛІТИ"
Байстря, -ряти, с. Внѣбрачное дитя. Салдатка йде, байстря несе. Кв. З байстрям шкандибає. Шевч.
Губи́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Загни́лий, -а, -е. Загнившій.
Куделиця, -ці, ж. = куделя. Вас. 202. В тую метелицю куделила б куделицю. Мет. 236. Ой пряла-б я куделицю, — головка болить. Н. п.
Лежня́ка, -ки, об. = лежень 1. Желех. Вх. Зн.
Насмілитися, -люся, -лишся, гл. Осмѣлиться. МВ. ІІ. 121.
Прирідок, -дку, м. Прирожденное свойство. У його такий прирідок, що він ростом малий, а дужий. Волч. у.
Роззолотити Cм. роззолочувати.
Розм'якушити, -шу, -шиш, гл. Расплющить, раздавить. Сів та й розм'якушив квітку. Подольск. г.
Уразливо нар. 1) Больно. 2) Обидно, оскорбительно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.