Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пірнач

Пірнач, -ча, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІРНАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІРНАЧ"
Байдати, -даю, -єш, гл. Болтать вздоръ, говорить чепуху. Вх. Уг. 226.
Ганчарний, -а, -е = Гончарський. Глина гончарна. Вас. 182.
Заскоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. заскоро́дити, -джу, -диш, гл. Бороновать, забороновать. Зорали, посіяли... заскородили. Рудч. Ск. II. 194.
Навстопу́житись, -жуся, -жишся, гл. Наежиться, стать дыбомъ. Волосся в мене на холові... навстопужилося. О. 1861. VII. 4.
Направе́ць нар. Направо. Вх. Зн. 40.
Окрити, -ся. Cм. окривати, -ся.
Підлящ, -ща, м. Молодая риба Abramis brama (Cuv). Браун. 25.
Повсихати, -хаємо, -єте, гл. Усохнуть (во множествѣ). Як з тобою спізнавались, сухі дуби розвивались, як любитись перестали, однолітки повсихали. Чуб. V. 62. Були річки, — повтікали, були ставки, — повсихали. Чуб. V. 540.
Понамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти. Чуб. V. 1085.
Ховувати, -вую, -єш, гл. Воспитывать, вскармливать. Вх. Лем. 478.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІРНАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.