Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Виконуватися, -нуюся, -єшся, сов. в. виконатися, -наюся, -єшся, гл. Исполняться, исполниться.
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі.
Дзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Дзизчати. Комарь дзичить.
Законода́вець, -вця, м. Законодатель.
Зарято́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. зарятува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Одолжаться, одолжить, получать, получить матеріальную поддержку, занять. Се я у чоловіка зарятувався, та й оплатив податі.
Ободяритися, -рюся, -ришся, гл. Оправиться, окрѣпнуть. Кінь був плохий, та замучений, а тепер ободярився.
Ослюк, -ка, м. Мулъ, лошакъ.
Самобієць, -бійця, м. О мечѣ: самъ рубящій (въ сказкахъ). Меч-самобієць.
Шелюшковий, -а, -е. (шелюжковий?). шелюшко́ві уставки Родъ вышивки въ сорочкѣ.
