Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Дола́сити, -ся = доласувати, -ся.
Дрокови́стий, -а, -е. Капризный, раздражительный.
Куній, -я, -є. Куній. Куній хвіст. А він і зажартував, кунію шубочку попорвав; не журися, моя мила, кунія шубочка зашита буде, ми з тобою жити будем.
Нагусти́, -ду́, -де́ш, гл. Нагудѣть.
Оповідати, -да́ю, -єш, гл. Разсказывать, повѣствовать. До серця твого будуть казати і жаль правдивий оповідати. Апостоли оповідали йому, що творили.
Сорокатільник, -ка, сорокач, -ча, м. = сорокопуд.
Так II, сз. То = дак. Та як випустили його в море, так він то пурне, то вирне.
Упросити, -шу, -сиш, гл. Упросить, умолить. Упросила його, щоб він її взяв з собою. Росердила миленького, та ще не впросила.
Утина, -ни, ж. = утка. Ой, десь моя дитина, як на морі утина.
