Закарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Сдѣлать зарубки.
Закукурі́кати, -каю(-чу), -каєш (-чеш), гл. Закукурекать. Опівночі закукурікали півні.
Звива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зви́тися, зів'ю́ся, -єшся, гл. 1) Извиваться. Звивається коло мужа єще гірше того ужа. 19. 2) Вертѣться около чего; хлопотать заботиться. Швидкі, в'юнкі (жиди) звиваються коло покупців, як ті в'юни. Звивається проміж гостями, як та ластівка. Баба звивалась миттю всюди. 3) Взвиваться, взвиться. Звивавсь огонь понад землею. Звилась стріла нижче хмари. Та ще хміль, та ще зелененький на тичину не звився. 60. Над хатами звивавсь угору дим.
Зохабити, -блю, -биш, гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купим, в полю жито зохабило.
Ли́марів, -рева, -ве Принадлежащій шорнику.
Льото́к, -тка́, м. Отверстіе въ ульѣ, куда летаютъ пчелы.
Огняний, -а, -е. = огненний. Господь вигнав їх з раю огняною різкою. Широка огняна хвиля. огняна жертва. Всесожженіе.
Перстенець, -нця́, м.
1) Ум. отъ перстень.
2) Раст. Cuscuta epilium.
Трактиїрня, -ні, ж. = трахтир.
Черепок, -нка, м.
1) Черепокъ. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена.
2) Черепъ человѣка. Ум. черепо́чок.
