Горя́к, -ка́, м. Ударъ мячемъ вверхъ въ игрѣ въ гілки.
Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Забра́ння, -ня, с. Взятіе, захватъ.
Здя́читися, -чуся, -чишся, гл. Отблагодарить. Вона лиш одповіла: здячить вам ся мати.
Любля́ нар. Нравиться, угодно. Щоб ти мене на шиї возив, та скрізь, де мені любля. Ну, хто куди любля! Усюди є об віщо погріти руки! І от — одна купа сюди, а друга туди...
Пав'Яний, -а, -е. = павовий. Звіяли вінець, вінець пав'яний, звіяли його в тихий Дунаєць.
Повколювати, -люю, -єш, гл. Воткнуть (во множествѣ). Повколюй голки в стіну.
Престільниця, -ці ох. Верхняя доска стола? Війшов Івасенко до новой світлиці, лежить миленька на престільниці.
Укачатися, -чаюся, -єшся, гл. Выпачкаться, качаясь. Укачався в пір'є. Впала серед дороги, укачалась у пісок.
Чорнороб, -ба, м. Чернорабочій.
