Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Го́ре, -ря, с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. На го́ре йде́ться, пішло́. Пошло на несчастіе. Живе́, го́ря прикупи́вши. Плоховато живетъ. Ум. Го́ренько, го́речко.
Дба́ння, -ня, с. Радѣніе, стараніе, заботливость.
Дев'ятоси́л, -лу, м. = Дев'ясил.
Зазрі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. = заздріти.
Нутрішній, -я, -є. Внутренній.
Плиг II, -гу, м. Прыжокъ. з пли́гу збитися. Сбиться съ толку, спутаться. Еней од страху з плигу збився.
Росколисати, -са́ю, -єш, гл. = росколихати 1.
Страховина, -ни, ж. Нѣчто страшное, страшный предметъ. Яка б страховина перед ним не вставала, — не злякати їй його. Чи єсть така страховина, щоб я злякалась? Ум. страховинка, страховиночка.
Хлібчичок, -чка, м. Ум. отъ хліб.
