Бичівник, -ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Ум. бичівничок.
Далиня́, -ні́, ж. = Далечини.
Коваленко, -ка, м. Сынъ кузнеца. Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко. Иногда — просто кузнецъ. Ой де ж тії коваленки живуть, що хороші черевички кують?
Конфедерат, -та, м. Конфедератъ. А конфедерати знай гукають: «жиде! меду!»
Млинськи́й, -а́, -е́ Мельничный.
Нюхарь, -ря́, м. Нюхатель (нюхающій табакъ).
Пасти II, -ду́, -де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний... Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. Прилетіла пава, в головочках пала. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пам.
Сконати, -на́ю, -єш, гл. Скончаться, умереть. Бодай тії не сконали, що нас розлучили. Гриць сконає, нім когут запіє.
Стружок, -жка, м. Ум. отъ струг.
Чке-чке-чкоу! меж. Зовъ свиней.
