Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Зчервоніти, -ні́ю, -єш, гл. Покраснѣть. Що слово Улита промовить, так і зчервоніє. Як літнім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає.
Квацяти, -цяю, -єш, гл. Размазывать. Ото не їсть, а тільки квацяє.
Квизнути, -ну, -неш, гл. Хныкать. І чого квизне?
Ло́цманський, -а, -е. Лоцманскій. Лоцманський отаман дуже любив Карпа.
Начудний, -а, -е. Чудесний, удивительный. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон.
Огурний, -а, -е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина.
2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Ум. огурне́нький.
Перемліти, -лію, -єш, гл. Изныть, истомиться отъ страха, тревоги. Білу ніч просиділа під коморою, перемліла.
Проглаголати, -лаю, -єш, гл. Проговорить. Так проглаголавши, замовк старий.
Роздіймати, -ма́ю, -єш, сов. в. роздійми́ти и роздійня́ти, -йму́, -меш, гл. = рознімати, розняти.
