Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буковинчик

Буковинчик, -ка, м. Ум. отъ буковинець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУКОВИНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУКОВИНЧИК"
Бормотати, -чу́, -чеш, гл. я пр. = бурмотати и пр.
Гончари́ха и ганчари́ха, -хи, ж. Жена горшечника. Аф. 464.
Моцу́ля, -лі, ж. = морґуля. А він таки добряче черкнув тебе по голові: ач, яка моцуля. Черном.
Повиселювати, -люю, -єш, гл. Выселить (многихъ).
Поткнути, -кну, -неш, гл. Высунуть, показать. І носа поткнуть не можна.
Провіщувати, -щую, -єш, гл. Предсказать, возвѣстить. Сич провіщував щось недобре.
Реготно нар. = регітно. А мені так реготно з його, що туди вліз, а назад не вилізе. Пирят. у.
Стріт, -ту, м. Встрѣча. Еф. 55.
Усмоктати, -ся. Cм. усмоктувати, -ся.
Хор, -ру, м. Хоръ. Ангельськії вся хори там ся збірают. Чуб. ІІІ. 327.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУКОВИНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.