Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орнаута

Орнаута, -ти, ж. = арнаутка. Озимини по півтори, а орнаути копу, — треба її змолотити та доброму хлопу. Грин. III. 635.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 63.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРНАУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРНАУТА"
Бляхарство, -ва, с. Ремесло жестяника. Желех.
Догане́ць, -нця́, м. Ум. отъ II. Доган.
Дупляк, -ка́, м. Дуплистое дерево. Вх. Уг. 237.
Зопсіти, -сію, -єш, гл. Испортиться. Віл у мене зопсів, нема чим і поїхати. Міусск. окр.
Лаґун, -на, м. Стволъ дерева въ нако́ті. Н. Вол. у. Cм. накіт.
Підглядник, -ка, м. Соглядатай. Післали підглядників. Єв. Л. XX. 20.
Пообгороджувати, -джую, -єш, гл. Обгородить (во множествѣ). Г. Барв. 190.
Уречи, -чу, -чеш, гл. = уректи. Желех.
Фацка, -ки, ж. Пощечина, оплеуха. Фр. (Желех.).
Цвигати, -гаю, -єш, [p]одн. в.[/p] цвигнути, -ну, -неш, гл. Хлестать чѣмъ нибудь, напр. кнутомъ, хлестнуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРНАУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.