Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опук

Опук, -ку, м. 1) Выпуклость. Харьк. 2) опук. Особый видъ крымской бѣлой соли. Мнж. 188.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 61.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУК"
Винуватися, -нуюся, -єшся, гл. Обвиняться. Шух. І. 189.
Згоджа́тися, -джа́юся, -єшся
Маму́нка, -ки, ж. Кукла. Вх. Лем. 434.
Ніде 1 нар. 1) Негдѣ. 2) Некуда. Йому ніде дітись.
Обмокати, -ка́ю, -єш, сов. в. обмокнути, -ну, -неш, гл. Обмокать, обмокнуть, намокать, намокнуть. Розсохлась була діжка, а налив води, то й обмокла. Сидів горобець на крокві, в його крильця обмокли. Грин. III. 663.
Одвірок, -рка, м. Дверной косяк. Чуб. VII. 378. Kolb. І. 57. Золотая брама, а срібні одвірки. Н. п. Ум. одвірочок.
Поволічка, -ки, ж. Ум. отъ поволока.
Присяга, -ги, ж. Клятва, присяга. Шевч. 199. Чуб. V. 45.
Тетірка, -ки, ж. Ум. отъ тетера.
Цісарів, -рева, -ве Принадлежащій императору.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.