Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бубоніти

Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 104.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУБОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУБОНІТИ"
Бунтичок, -чка, м. Ум. отъ бунт.
Верховіття, -тя, с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату примішу покидає. Макс.
Заваля́щий, -а, -е. Завалявшійся, плохой, мало пригодный.
Зт.. Cм. ст..
Ли́ста, -ти, ж. = литка. Вх. Лем. 432.
Присилування, -ня, с. Принужденіе. Правда, 1868, стр. 437.
Сутемрявий, -а, -е. Темный. Із своїх низьких да сутемрявих хат. К. Дз. 179.
Халасун, -на, м. Лакомка, обжора. Желех.
Цурпалок, -лка, м. = цурупалок. Черк. у. Ум. цурпалочок. Грин. ІІІ. 310.
Читець, -тця, м. = читач. Ном. Од видавця, І.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУБОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.