Да́нок, -нку, м. Даяніе, даръ, пожалованье. Ум. Да́ночок.
Дімо́к, -мка́, м. Ум. отъ дім.
Дові́яти, -ві́ю, -єш, гл. 1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. 2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь.
Дого́нити IІ, -ню, -ниш, гл. = II. Доганя́ти. Ніхто нічим тобі не дожене. Як узяв мені догонить. Він кожному догонить. Він не повинен догонити.
Підганяти, -ня́ю, -єш, сов. в. підігнати, піджену, -неш, гл. Подгонять, подогнать, понукать; торопить. Хто везе, того й підганяють. Сестра все його підганяє, щоб швидче йшов.
Повипинатися, -наємося, -єтеся, гл. Выпятиться (о многихъ).
Повмазувати, -зую, -єш, гл.
1) Запачкать (многое). Де се ти так повмазувала руки? 2) Влѣпить въ стѣну при мазаніи глиной (во множествѣ).
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней.
Супротивний, -а, -е. Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Фыркнуть отъ смѣха.
