обрізок
Обрізок, -зка, м. 1) Обрѣзокъ. Ум. обрізочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. 2) говорити без обрізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 25.
Том 3, ст. 25.