Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Виклич мені дівча з хати.
Зарахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. 1) Обсчитаться. 2) Углубиться въ счеты.
Луб, -бу и -ба, м. Лубъ, кора (съ липы и нѣкоторыхъ другихъ деревъ). Гроші сховані під дубом, накриті лубом. лубом стоя́ти. Быть твердымъ какъ лубокъ (объ одеждѣ, вообще о тканяхъ). Воно (одежа) лубом на нас і стоїть, аж тіло дере. дощ ллє як з луба. Дождь какъ изъ ведра. Ум. лубок, лубочок.
Любля́та, -ля́т, с. мн. = люб'ята.
Мелю́с, -са, м. Искаженіе собственнаго имени: Міусъ — рѣка и прилегающее къ ней урочище. Въ думѣ: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали... Далі з байраків, із мелюсів вибігали. Въ другихъ варіантахъ: міюс или міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д.
Натюпатися, -паюся, -єшся, гл. Набѣгаться, натоптаться.
Обтоптати, -пчу, -чеш, гл. Обтоптать.
Поперек, -ку, м. Поясница; талія. Обняла за поперек. Ум. поперечок.
Приласкувати, -кую, -єш, гл. Ласкать. Треба вола приласкувати, як запрягаєш.
Шкапійчина, -ни, ж. = шкапина. Шкапійчина тюпа.
