обмила
Обмила, -ли, ж. 1) = помилка. Обмила не заплата. 2) Раст. Омела.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 18.
Том 3, ст. 18.