Вироюватися, -роююся, -єшся, сов. в. вироїтися, -роюся, -їшся, гл. 1) Отроиться (о пчелахъ), вылетать, вылетѣть роемъ. Рій вироївся. 2) Высыпать, высыпать, выходить, выйти толпой (о людяхъ). Люде вироїлися з церкви. Люде за їми купами вироювалися. 3) Возникать, возникнуть. Відсіля ж то й вироїлась приказка. 4) безл. Вообразиться. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Літе́рний віз. Возъ, приспособленный для возки сноповъ.
Поблизнити, -ню́, -ниш, гл. = поблизничити. Таки ж одного привести — живіт болить, а то ж двоє поблизнила.
Позапрошувати, -шую, -єш, гл. Пригласить (многихъ). Гляди ж, стара, щоб було що їсти й пити, бо я на храм багато людей позапрошував.
Позаторішній, -я, -є. Позапрошлогодній. Позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну.
Сестрінич, -ча, м. = сестрінець.
Стегняниця, -ці, ж. = ничельниця.
Уважувати, -жую, -єш, гл. Замѣчать, примѣчать.
Уконтентовувати, -вую, -єш, сов. в. уконтентувати, -тую, -єш, гл.
1) Удовлетворять, удовлетворить. Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його вконтентувати.
2) Угощать, угостить. Добрих послав тобі Господь гостей, та чим то їх уконтентуєш?
Цариця, -ці, ж. Царица.
